Підсумкова резолюція

ПІДСУМКОВА РЕЗОЛЮЦІЯ
Другої міжнародної науково-практичної конференції
«Правове забезпечення ефективного виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини»
(20-21 вересня 2013 року, Одеса, Україна)

 Національним університетом «Одеська юридична академія» спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя та Південним регіональним центром Національної академії правових наук України, під егідою Генерального секретаря Ради Європи пана Турбйорна Ягланда  проведено Другу міжнародну науково-практичну конференцію на тему «Правове забезпечення ефективного виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», присвячену 60-й річниці набуття чинності Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Голова організаційного комітету конференції – Ківалов Сергій Васильович, Голова Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя, член комітету ПАРЄ з правових питань та прав людини, член Венеціанської комісії, президент Національного університету «Одеська юридична академія», доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, Національної академії педагогічних наук України.

У роботі наукового форуму взяли участь відомі політичні діячі, науковці, практичні працівники з Азербайджану, Вірменії, Німеччини, Польщі, Російської Федерації, США, Туреччини, України та інших країн.

На конференції були присутні: Президент Парламентської Асамблеї Ради Європи Жан-Клод Міньйон, Посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Сагач Ігор Михайлович,  Регіональний представник УВКБ ООН в Білорусі, Молдові та Україні Олдріх Андрисек, Представник Генерального секретаря Ради Європи з координації програм співробітництва з Україною, Глава Офісу Ради Європи в Україні, Посол Владімір Рістовскі, радник з питань прав людини Представництва ООН в Україні, Офісу Координатора Системи ООН в Україні Марк Божанік, Генеральний консул Турецької Республіки в Одесі Хатидже Нур Сагман, Голова Одеської обласної державної адміністрації Едуард Матвійчук.

В роботі конференції брали участь судді Європейського суду з прав людини Гюлумян Альвіна Балабеківна (Республіка Вірменія), Юдківська Ганна Юріївна (Україна), Дєдов Дмитро Іванович (Російська Федерація), член Комітету ПАРЄ з юридичних питань та прав людини, Комітету ПАРЄ з політичних питань, депутат Великих Національних Зборів Туреччини, колишній президент Парламентської Асамблеї Ради Європи Мевлют Чавушоглу.

Більше ста учасників конференції мали можливість взяти участь в обговоренні найгостріших питань, пов’язаних з правовим забезпеченням ефективного виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини (далі – Страсбурзький суд,  Суд):

 - щодо застосування практики Європейського суду з прав людини (зокрема, обговорювалися принципи формування практики Страсбурзького суду; засоби забезпечення правової визначеності та узгодженості практики Суду; еволюційний характер Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) і динамічність практики Суду;  техніка застосування  практики Європейського суду з прав людини (проблеми доступності, перекладу, систематизації і селекції його практики);  місце практики Європейського суду з прав людини в системі джерел права Ради Європи і джерел національного права;  державні політики і механізми застосування практики Страсбурзького суду);

- щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини та вжиття заходів загального і індивідуального характеру (зокрема, обговорювалися питання про міжнародно-правові стандарти прав людини і основоположних свобод та їх імплементацію в національні правові системи; національні механізми виконання рішень Суду в державах-учасницях Конвенції щодо вжиття заходів загального характеру;  дієві механізми виконання рішень  Європейського суду з прав людини як ефективний засіб подолання структурних недоліків).

За результатами конференції було видано збірник матеріалів конференції, до якого увійшло більше 40 наукових статей.

Учасники вітають продовження обговорення проблемних питань виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини у форматі щорічній конференції, яка яка проводитиметься в Національному університеті «Одеська юридична академія».

Обговоривши актуальні проблеми та перспективи ефективного виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини, учасники конференції звертають увагу на наступне:

1.    В Інтерлакенській декларації, 2010 р. і відповідному Плані дій зазначено, що пріоритет повинен бути наданий повному та швидкому виконанню рішень Європейського суду з прав людини. Як підкреслюється в Ізмірській декларації, 2011 р. і підтверджено в Брайтонській декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини, 2012 р., життєздатність системи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підпадає під сферу спільної відповідальності Європейського суду з прав людини і держав-учасниць.

2.    Беручи до уваги висновки Комітету ПАРЄ з юридичних питань та прав людини про те, що: проблеми, виявлені рішеннями Суду, є значними і складними за своєю природою,  що їх розв’язання може іноді виходити за рамки виконання конкретного рішення і може бути досягнуто тільки шляхом створення комплексної стратегії, узгодженої на найвищому політичному рівні, будь-які затримки у створенні такої стратегії мають бути предметом пильної уваги та контролю з боку парламенту, який повинен мати відповідні повноваження для того, щоб змусити уряд вирішувати ці питання в першочерговому порядку.

Учасники Конференції, відзначаючи необхідність щорічного проведення форуму з обговорення питаньщодо забезпечення ефективного виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини, вважають:

1. Питання застосування практики Європейського суду з прав людини та виконання його рішень є взаємопов’язаними, їх вирішення в національних правових системах потребує прийняття заходів як на законодавчому рівні, так і на рівні правозастосування, а вжиття вказаних заходів потребує наукового забезпечення.

2. Життєздатність Європейського суду з прав людини залежить не стільки від його внутрішніх реформ, скільки від дій держав-учасниць Конвенції.

3. Основним зовнішнім чинником, що підриває життєздатність системи  «Конвенція  – Суд»,  є  відсутність належного і своєчасного  реагування на виявлені Судом  структурні/системнінедоліки  у  рамках  правових  систем  держав-учасниць Конвенції.

 

Під час обговорення доповідей виникли наступні питання:

 

1.    Які саме швидкі та ефективні заходи повинні вживати держави-учасниці Конвенції з виконання рішень Європейського суду з прав людини і усунення структурних недоліків в рамках національних правових систем та з якими труднощами вони стикаються на цьому шляху?

2.    Якими є можливості парламентів держав-учасниць Конвенції ефективно впливати на процес виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини?

3.    Як узагальнити принципи й методи, що застосовуються Страсбурзьким судом в процесі прийняття рішень?

4.    Які механізми виконання рішень Європейського суду з прав людини є найбільш дієвими?

5.    Як належним чином і ефективно застосовувати практику Страсбурзького суду?

 

В результаті обговорення цих та багатьох інших питань,

учасники конференції дійшли наступних висновків:

1. Доктрина позитивних зобов’язань призводить до розширення вимог до діяльності держави у сфері реалізації положень Конвенції.

Загальною юридичною підставою позитивних зобов’язань держави у межах конвенційної системи правозахисту виступає стаття 1 «Зобов’язання поважати права людини» Конвенції. Слід також відзначити сучасну тенденцію, яка окреслилась в недавній практиці Суду щодо виведення позитивних зобов’язань з «комбінації» конкретних правозахисних положень Конвенції та загального принципу «верховенства права», який Суд розглядає як один з основоположних принципів демократичного суспільства, природно властивий усім статтям Конвенції.

2. Застосування практики Європейського суду з прав людини в окремих випадках ускладнюється використання Судом «автономного підходу», який може проявлятися, зокрема, в еволютивному підході у тлумаченні Конвенції. «Автономність» деяких понять Конвенції в тому, що вони мають інший зміст та обсяг, ніж у національних законодавствах. У зв’язку з цим, особливе значення мають тезаурус практики та узагальнення практики Страсбурзького суду, укладені Судом або компетентним колективом вчених і практиків у перекладі на всі робочі (як мінімум) мови Ради Європи.

3. Важливим індикатором стану застосування практики Європейського суду з прав людини в національних правових системах та виконання рішень Суду є кількість пілотних рішень та кількість обґрунтованих повторюваних скарг щодо певної держави-учасниці Конвенції.

Першим  профілактичним  заходом  для  скорочення  числа  обґрунтованих  повторюваних  скарг  є  більш  ефективне  здійснення Конвенції на національному рівні.

4. Для  осіб,  які  стверджують,  що  їх  права, гарантовані Конвенцією,  порушено,  мають  бути  доступними  ефективні  засоби  правового  захисту  на  національному  рівні. Слід уважно вивчити питання про запровадження дієвих механізмів превентивного вирішення державами-відповідачами індивідуальних звернень до Суду, визнаних прийнятними. Державам-учасницям Конвенції слід звернути увагу на, так званий, «ефект третьої сторони» у справах, що розглядаються Страсбурзьким судом. Відповідно до  Рекомендації (2004)5 «Про перевірку сумісності законопроектів, чинних законів та адміністративної практики до стандартів, викладених у Європейській конвенції з прав людини», прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 12 травня 2004: «Подальші зусилля повинні бути зроблені державами-членами для забезпечення повного виконання Конвенції, зокрема шляхом безперервної адаптації національних стандартів відповідно до положень Конвенції, у світлі прецедентного права Суду».

5. Будь-який механізм забезпечення прав людини є неефективним без контрольних інструментів, у тому числі національного характеру.

Важливою є роль парламентського контролю щодо виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини. Такий контроль може здійснюватися окремим комітетом або підкомітетом парламенту (наприклад, у Польщі, Румунії, Україні), або спільним парламентсько-урядовим органом – спільним постійним комітетом (як, наприклад, Італія). У 2009 р. було підписано спільний меморандум про взаєморозуміння між Комітетом з питань правосуддя Верховної Ради України та Комітетом з юридичних питань та прав людини ПАРЄ, яким було введено експериментальний механізм контролю парламентського комітету за імплементацією рішень Страсбурзького суду. Цей механізм передбачає проведення засідань Комітету з питань правосуддя (на теперішній час – Комітет з питань верховенства права і правосуддя) за участю урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, представників Міністерства юстиції, із затвердженням рекомендацій урядовим органам; підготовку відповідних законопроектів, заснованих на інформації та рекомендаціях, запропонованих учасниками цих засідань.

В будь-якому випадку, має бути забезпечена підзвітність парламенту дій уряду з питань організації виконання рішень Суду та застосування його практики.

Увага парламентського контролю має бути звернена у першу чергу на провідні справи (leading cases), які вперше розглядались Судом,  або  піднімають  питання  системних/структурних недоліків у державах-учасницях Конвенції.

6.                  Потребує дослідження ефективність здійснення одним й тим самим державним органом функцій представництва уряду держави в Європейському суді з прав людини та забезпечення виконання рішень Суду в національній правовій системі, оскільки можливим є конфлікт обов’язківі оскільки виконання рішень Суду передбачає вжиття заходів як індивідуального, так і загального характеру.

7.                  Додаткового вивчення потребують обговорювані в доктрині пропозиції щодо розробки норм, які накладали б персональну відповідальність за незаконні дії або бездіяльність посадових осіб, що призвели до подачі заяви до Європейського суду з прав людини, та за результатами розгляду якого судом було винесено рішення на користь заявника.

8. Забезпечення заходів індивідуального характеру за своєю природою має межі. Практичне застосування цих заходів може призвести до заподіяння шкоди третім особам, особливо щодоцивільних спорів. У випадках поновлення кримінального провадження виникають питання щодо долі вироків особам, які притягувалися до відповідальності, але не зверталися до Європейського суду. Більш того, застосування таких заходів неминуче тягне за собою  зміну строків остаточного розгляду справи в судах. Спірним є питання про поновлення судових проваджень ex officio лише на підставі остаточного рішення Європейського суду з прав людини.

9. Забезпечення повторного розгляду справи національним судом після прийняття Європейським судом з прав людини рішення проти України виступає одним із заходів індивідуального характеру. У цьому напрямку необхідно забезпечити можливість Верховним Судом України ухвалювати нові рішення за результатами такого перегляду, а також розширення підстав для перегляду ним справ.

10. Особливе значення має обізнаність правозастосувачів з Конвенцією та практикою Європейського суду з прав людини, формування у них відповідної професійної правосвідомості, що вимагає вжиття низки заходів.

Керівними органами (вищими спеціалізованими судами, центральними органами виконавчої влади тощо) мають бути сформульовані єдині критерії застосування норм Конвенції та практики Страсбурзького суду, зокрема, роз’яснено в чому полягає правовий зміст такого застосування, межі такого застосування, зазначення співвідносності рішення Страсбурзького суду  з нормами національного права та обставинами конкретної справи. Слід врахувати, що належне застосування практики Європейського суду з прав людини у внутрішньодержавному правозастосовному акті може мати істотний попереджувальний ефект щодо звернення до Страсбурзького суду з необґрунтованою скаргою.

Інформаційне забезпечення правозастосувачів вимагає створення інформаційно-аналітичного електронного ресурсу, доступного через мережу Інтернет. З ним пов'язується вирішення складного питання про доступність рішень Суду правозастосувачам в офіційних перекладах.

В частині загальних заходів переклад та публікація рішень Європейського суду з прав людини в юридичних виданнях або в центральних друкованих виданнях та розсилка рішень у відповідні органи влади та установи можуть іноді бути достатніми для їх виконання, оскільки зазвичай органи влади повинні взяти до уваги опубліковане рішення та вжити заходів з запобігання подібним порушенням у своїй практиці.

Важливим фактором зниження кількості необґрунтованих індивідуальних звернень до Європейського суду з прав людини є проведення відповідної роботи з правової освіти населення та посилення ролі професійних юристів (адвокатів) в оформленні таких звернень та їх подальшому супроводженні у Суді. Одним з інструментів забезпечення таких заходів є створення експертно-консультаційних центрів (неурядових центрів аналізу звернень до Страсбурзького суду).

 

Comments